Не так я страшен, как меня рисуют
я без рогов, я без копыт, я без хвоста
я лишь иллюзия всего, что вы создали
и вы несёте этот образ сквозь века.
Ведь вам неведанно познать на самом деле
какой я есть, какой я был, каким я стал
я многолик, я много тел, ну вот, не веришь?
Взгляни же в зеркало, ну что, теперь узнал?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
